ВСТУП.   Значення дисципліни

    Характеристика галузей зберігання і переробки продукції рослинництва. Комплекс організаційних заходів щодо зберігання і переробки сільськогосподарської продукції ще донедавна здійсню­вала єдина державна система заготівель. Зокрема, товарне зерно зберігали виключно на державних хлібоприймальних пунктах, які постачали його великим підприємствам з виробництва борошна, крупів, пива, олії, комбікормів.

    Останнім часом розширюється мате­ріально-технічна база підприємств з переробки зерна та насіння олійних культур, виробництва комбікормів — безпосередніх вироб­ників сільськогосподарської продукції. Розвиток галузей, що здійс­нюють повну переробку зерна, — одне з найважливіших завдань економіки держави.

      В Україні функціонує 796 хлібопекарних, 126 пивоварних, 510 комбікормових, 17 олійних заводів, 57 заводів з виробництва спир­ту, 29 макаронних, 175 кондитерських фабрик. У зв'язку з цим по­стало питання про заготівлю продукції сільського господарства не в повному обсязі товарного виробництва, а в межах задоволення по­треб державної торгівлі, галузей народного господарства, системи охорони здоров'я, армії тощо. Водночас вирішується питання про встановлення таких закупівельних цін, які б забезпечили нормаль­не відтворення сільськогосподарського виробництва.

         У розвиток курсу «Технології сільськогосподарських продуктів» великий внесок зробив Я. Я. Нікітінський. Ґрунтуючись на даних таких наук, як фізика, хімія, біологія, він поглибив основи наукових знань дисципліни, організовував численні наукові дослідження, велику увагу приділяв питанням використання відходів переробки сільськогосподарської продукції. Ще за часів Менделєєва вітчизняні вчені ставили питання про необхідність створення економічно вигі­дної переробної промисловості.

         Технологія зберігання та переробки сільськогосподарської про­дукції як наука розвивалася також зусиллями науково-дослідних інститутів   технологічного профілю.

          На сучасному етапі розвитку галузі провідну роль відіграють на­уково-дослідні інститути УААН, в яких розробляються ефективні способи зберігання і переробки сільськогосподарської продукції.

За останні десятиріччя велике значення для розвитку науки ма­ли праці М. З. Хелемського, Б. В. Лесика, С. Ф. Поліщука, розробки відділів зберігання й переробки продукції Інституту садівництва, Інституту овочівництва і баштанництва, Інституту картоплярства, інших дослідних та навчальних закладів України.

           Наукові та методичні основи курсу. Ґрунтовне освоєння дис­ципліни передбачає вивчення студентами теоретичного матеріалу, виконання лабораторних і практичних робіт. Практика включає участь студентів в організації технологічних процесів післязби­ральної обробки, зберігання та переробки продукції рослинництва, виконанні окремих технологічних процесів на виробництві, в лабо­раторіях кафедр і технохімічних лабораторіях переробних підпри­ємств. Залежно від місцезнаходження вузу в робочих програмах віддається перевага тим видам продукції рослинництва, які вироб­ляються в даній зоні.

             Вивчення способів ефективного зберігання певного виду рослин­ницької продукції чи груп близької за особливостями продукції ґрун­тується на досконалому знанні трьох однаково важливих складових:

1) об'єкта зберігання (хімічного складу, фізіології), його фізичних властивостей, а також фізичних та фізіологічних властивостей їх сукупності (зернових мас, маси бульб тощо),  собливостей взаємодії з довкіллям;

2) факторів, які впливають на процеси, що відбуваються в продук­ ції під час зберігання чи переробки;

3) наукових принципів, які покладено в основу зберігання певно­го виду продукції.